Ми, команда журналу соціального мальопису Inker (від англ. “художник, який розмальовує ескіз”), бачимо його як поєднання журналістики та мистецтва.
Наші журналісти(-ки) шукають історії, які яскраво демонструють недосконалість світового суспільства, опитують учасників подій, проводять глибокі інтерв’ю, збирають фото та відеосвідчення. А наші сценаристи(-ки) і ілюстратори(-ки) створюють графічний репортаж.
Ми нічого не додаємо і не видумуємо. Цей журнал – абсолютний графічний нон-фікшн. Єдиний фільтр, через який ми пропускаємо історії, це мистецька рефлексія. Кожен художник має право намалювати історію так, як він її відчув, зберігаючи, однак, документальну точність у зображенні головних героїв та основних локацій, де вона відбувалася.
Чому саме мальописи?
На початку ХХ сторіччя казали, що радіо надає голос тим, кого позбавили права голосу. Сьогодні ми кажемо, що мальопис дає широкій аудиторії можливість побачити та пережити те, про що вони могли тільки прочитати або почути.
Чому ми називаємо Inker мальописом, а не коміксом?
Тому ж, чому і бельгійці з французами називають комікси bande-dessinee, італійці – fumetti, а японці – манга. Це підкреслює незалежність і автентичність української коміксової традиції, яка знаходиться в процесі формування.
Як з нами попрацювати?
Якщо у вас є ідеї для соціальних коміксів (не тільки про війну в Україні), які ви можете втілити в життя – пишіть нам сюди [email protected]
