Евакуація. Слово, що має особливі болючі спогади для кожного з нас. Страх, паніка та нерозуміння що робити далі… Мільйони українців вимушені були покинути домівки, аби врятувати життя свої та дітей. Одні люди намагалися врятуватися та тікати від російських обстрілів і окупації пішки, потягами, автобусами, а інші — збираються із силами та допомагають тим, хто цього потребує. Про тих, і про інших ми та розповіли у сьомому випуску «Евакуація»
У цьому номері зібрано чотири історії. Казах, який шукав в Україні прихистку, а з початком війни вирішив допомагати людям, що опинилися в окупації. Батько-одинак з Маріуполя, що до війни виховував трьох малюків, а з її початком — намагався врятувати дітей від смерті, яка чатувала на його сім’ю. Провідниця евакуаційного потягу (мама Дмитра «Ореста» Козацького), яка працювала без відпочинку і сну, аби відірватися від думки про власних дітей, що перебували у небезпеці. Чоловік, що став переселенцем двічі та наважився повернутися у прифронтове місто, аби забрати дорогі серцю речі.
Цей сайт опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені на цьому сайті, є виключною відповідальністю його авторів.
