У свої 26 років Валерій був у пошуках себе. Він не знав, ким прагне стати. До війни хлопець працював на важкій, малооплачуваній роботі, у будівельному магазині батька. Він сам не помітив, як опинився на заробітках у Харкові. Проте, коли 24 лютого почалася повномасштабна війна, хлопець розуміє, що настав момент, коли він дійсно потрібен. Так Валерій опинився у підрозділі ТрО, що дислокувався біля станції метро «Перемога». Раптом, у цьому коловороті подій та облич він помічає сміливу та бойову працівницю метрополітену, з якою у нього зав’язуються особливі стосунки.
Цей сайт опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені на цьому сайті, є виключною відповідальністю його авторів.
