Це історія про мати Дмитра «Ореста» Козацького.
Ірина працює звичайною провідницею потягу Київ-Ужгород. У неї спокійний та звичайний уклад життя, як у багатьох з нас до війни: стабільна робота, дорослі прилаштовані діти. Життя за графіком із максимальним ступенем передбаченості змінюється миттєво з першими сиренами. І от тепер: її донька переховується у бомбосховищі, син – в оточенні на Азовсталі, а вона сама опиняється у сповненому страху та паніки евакуаційному потязі без права на сон і відпочинок.
Цей сайт опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені на цьому сайті, є виключною відповідальністю його авторів.
